ОФІЦЕ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до офіце́р. — А ондечки знов вигулькнув отой офіцер, ледащо, що жебрає по Хрещатику, напнувши якийсь латаний офіцерський мундир (Н.-Лев., IV, 1956, 294); Загледівши на Чернишеві офіцерські погони, скрипаль рвучко схопився йому назустріч і, зігнувшись дугою, заграв "Катюшу" (Гончар, III, 1959, 13); — Що ж, це, мабуть, нам і розлучатися доведеться, — сказав Сергій Золотаренко. — Нас у офіцерську школу направлять, а вас, мабуть, на фронт (Тют., Вир, 1964, 341); // Який складається з офіцерів. Швед перевдяг свій загін у форму врангелівського офіцерського полку й рушив на фронт (Ю. Янов., II, 1958, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 816.