Про УКРЛІТ.ORG

от-от

ОТ-ОТ, присл., розм.

1. Ось, зараз, у цю мить. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Гр., І, 1963, 397); [Любов:] Мені здавалось, що от-от я мушу чогось закричати не своїм голосом (Л. Укр., II, 1951, 48); І жарко й душно… я от-от впаду… (Сос., II, 1958, 368).

2. Найближчим часом, незабаром. Я все думав, що Ліза от-от виїде (Коцюб., III, 1956, 192); Коли в березі бродить сік, Сівба — от-от, на тому тижні (Рильський, II, 1960, 284); Вода була темна й каламутна. Урал вже от-от мав розлитися (Тулуб, В степу.., 1964, 486).

3. Зовсім близько. Ідуть [Гордій і Севастян]… от-от місток… Блищить уже й вода (Гл., Вибр., 1951, 79); Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо, от-от хтось стукнув (Вовчок, І, 1955, 316).

4. Ледве-ледве; тільки-тільки. Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом блискучої хвилі! (Коцюб., І, 1955, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 808.

вгору