ОТТУ́Т, присл., заст. Отут (див. отут¹). — Оттут мені жити на цих горах, серед вольного степу.. Тутечки моє царство й панство (Н.-Лев., VII, 1966, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 813.