ОТРУ́ЮВАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що отру́йник. Отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори з певністю, що вона потрапить гризунові в зуби (Донч., І, 1956, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 812.