ОТЕТЕРІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. отетері́ти. Що ж до Какори, то в того досить швидко минулося отетеріння, він сягнув правицею донизу, вихопив з піхов меча і пішов на ведмедя (Загреб., Диво, 1968, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 804.