Про УКРЛІТ.ORG

отетерілий

ОТЕТЕРІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до отетері́ти. Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (Панч, І, 1956, 82); Повітряна тривога загнала отетерілого після розмови з Калаї Бродія в пивницю (Скл., Карпати, II, 1954, 297).

2. у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. На отетерілому обличчі Горбатюка з’явився вираз подиву і навіть страху (Руд., Остання шабля, 1959, 117); Доктор, з отетерілим виглядом, тільки промурмотів щось незрозуміле і намагався вислизнути за двері (Кулик, Записки консула, 1958, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 804.

вгору