ОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІКТИ́, осічу́, осіче́ш, док., перех.

1. розм., рідко. Те саме, що обсіка́ти 1.

2. Різко зупиняти, переривати чиї-небудь дії, намір, розмову і т. ін.; обривати, присаджувати. — Прохаю не втручатися більше в мої справи, — осікла вона мене, окидаючи спогорда всю постать мою сіро-зеленими очима (Л. Янов., І, 1959, 442); Матері не подобалось, що вони розмовляють якимись натяками та загадками, і, осікши дочку поглядом, вона звернулась до сина: — Ти ж, сину, хоч пиши частіше (Гончар, Тронка, 1963, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 765.