ОСІ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осідла́ти. Батрак вже й держить його коня, і вже осідланого (Кв.-Осн., II, 1956, 157); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть; Осідлані коні, вороні готові (Шевч., І, 1951, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 764.