ОСУ́ДНИЙ, а, е, книжн., рідко. Те саме, що осу́дливий 1. — Мені боязно вимовити слово осудне (Ю. Янов., II, 1958, 63).

∆ Осу́дний стан, юр. — стан, у якому особа, що вчинила злочин, здатна усвідомлювати свої дії і нести за них відповідальність.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 793.