ОСТРІВНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до о́стрів. На острові, як видно, в мирний час бувають тільки рибалки з континенту. Кілька видів дрібних птахів, напевне, випадково забилися сюди і акліматизувалися в умовах суворої острівної природи (Ле, Клен. лист, 1960, 161); Стьопа прогулювався по палубі, чекаючи Вершомета та Ельгара, що полювали десь уздовж острівного побережжя (Трубл., Лахтак, 1953, 184); // Розміщений на острові, на островах. По обидві сторони від екватора, між азіатським і австралійським материками, розкинулася найбільша в світі острівна країна Індонезія (Наука.., 7, 1958, 51); // Який живе на острові, на островах. Чорні острівні губернатори давали прийоми на його честь… (Гончар, Тронка, 1963, 198); Його переконали, що краще хай загинуть ці п’ять тисяч заморських солдатів, ніж мають загинути п’ятсот тисяч острівних британців, пробуючи відкрити другий фронт (Загреб., Європа 45, 1959, 169).

2. Який має вигляд острова на фоні чого-небудь. Острівні вкраплення граба.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 789.