ОСТРУ́ЖОК, жка, ч. Те саме, що стру́жка. Стальний остружок; * Образно. На вулицях юрмилися євреї в довгих оксамитових кафтанах з остружками пейсів на скронях (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 790.