О́СТРО, заст., діал. Присл. до о́стрий. Ой ковалю, ковалику, підкуй коня остро. Ой най сяду та й поїду до дівчини просто (Коломийки, 1969, 78); — Що тут везеш на возі? — запитав він остро (Фр., III, 1950, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 790.