О́СТОРОНЬ.

1. присл. Окремо, збоку; відособлено. За містечком осторонь стояли здорові сахарні (Н.-Лев., II, 1956, 205); Хлопці й дівчата збились осторонь в окремий гурток і щось розмовляють собі (Вас., І, 1959, 114); За копицями, що стояли осторонь, лежало на землі ще вологе від дощу, розтрушене сіно (Томч., Готель.., 1960, 16).

2. присл. В сторону, убік. Вона черкнула один сірник. Він зайнявся і зараз же погас. Сердито кинула вона його осторонь і запалила другий (Гр., І, 1963, 342); Сагайдак відійшов осторонь, постояв хвилину і пішов геть (Добр., Тече річка.., 1961, 178).

3. присл. Стороною, манівцями. Поки велетень-тюрк копирсав ключем у зашкарублому, заржавілому замку.., хлопчик осторонь обійшов навколо чужинця (Досв., Гюлле, 1961, 16).

4. прийм., з род. відм., рідко. Уживається на означення місця; біля, коло, близько. Як не роздивлялася [Олена] обабіч себе, таки пройшла мимо Ореста Білинського, не помітивши його під деревом, осторонь стежки (Вільде, Сестри.., 1958, 13); Я спиняю машину трохи осторонь шляху (Сміл., Сад, 1952, 75); Осторонь столів під кущами лисняться .. барильця з вином (Гончар, Тронка, 1963, 136).

Стоя́ти (трима́тися і т. ін.) о́сторонь чого (від чого) — не цікавитися чим-небудь, уникати чого-небудь. В школі Тася.. стояла осторонь громадського життя (Дмит., Розлука, 1957, 20); — Я не розумію, як можна стояти осторонь від активного життя, коли перед народом такі величезні прекрасні завдання! (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 788.