ОСТИГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до остига́ти. В лісі притихло, тільки чути було млявий дзвін остигаючих кіс на сусідніх галявинах (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 787.