О́СТЕНЬ, я, ч. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби. Відомі остені, за допомогою яких вбивали велику рибу. Остені мали один, два і три зубці (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 785.