ОСПІ́ВУВАЧ, а, ч. Той, хто оспівує кого-, що-небудь. Ф. Д. Кушнерик.. після Великої Жовтневої соціалістичної революції увійшов до нової радянської сім’ї як активний творець і оспівувач багатогранного життя нашого (Тич., III, 1957, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 782.