ОСОКОРИ́НА, и, ж. Окреме дерево осокора; осокір. Ось ви.. мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Мирний, IV, 1955, 319); Над Михновом запала тиша. Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (Рудь, Гомін.., 1959, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 780.