ОСОКО́РИК, а, ч. Зменш. до осокі́р. Насті згадалось, як десять років тому, коли вони почали ходити до школи восени, цього осокорика посадив Максим (Цю-па, Вічний вогонь, 1960, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 780.