ОСНІ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до осні́жити. Чорніють [галки] на осніженім гіллі, мов малі демони (Коб., І, 1956, 222); Співаю я у юнім русі під шум осніжених гаїв (Сос., І, 1957, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 775.