ОСЛІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до осліпля́ти. Золотою хвилею бухнуло сонячне світло до світлички, заливаючи її осліпляючим блиском (Фр., II, 1950, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 772.