ОСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і ОСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСКУ́БТИ, бу́, бе́ш, док., перех., розм. Те саме, що обску́бувати. До Швейка, що оскубав курку, підійшов телеграфіст Ходоунський (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 454); Жалів яструб курку, доки всю оскуб (Укр.. присл.., 1955, 155); Помацай чуб: Бач, як оскуб Диявольська личина! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 134); Замфір ходить поміж кущами.., де лист зайвий оскубе, де лозину підв’яже (Коцюб., І, 1955. 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 769.