ОСКАЖЕНІ́ЛО, розм. Присл. до оскажені́лий 2. На заставу оскаженіло, потрійним ланцюгом пішли в атаку фашисти (Збан., Між.. людьми, 1955, 60); Від нетерпіння поручик оскаженіло бив об землю каблуками й кричав ще дужче (Панч, І, 1956, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 766.