Про УКРЛІТ.ORG

оселище

ОСЕ́ЛИЩЕ, а, с.

1. рідко. Місце поселення. Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Ле, Міжгір’я, 1953, 499).

2. заст. Селище. [Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові.. Як ті ченці, що світу відреклися, Так і вони зреклись утіх сім’ї І на межі оселищ християнських Самі себе на службу прирекли (Сам., II, 1958, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 758.

вгору