ОСВІ́ТЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освітли́ти. Освітлена місяцем шхуна стояла непорушно на водній поверхні (Трубл., Шхуна.., 1940, 57); Будинок армії і флоту був декорований і освітлений (Ю. Янов., II, 1958, 119); * Образно. Один з них, наймолодший, оглянувся назад, в бік України, з тим особливим почуттям.., яке переживають раз у житті юнаки, освітлені високою ідеєю визволення (Довж., І, 1958, 135); // осві́тлено, безос. присудк. сл. Увесь краєвид було освітлено радісними вогнями (Полт., Повість.., 1960, 870).

2. у знач. прикм. Який світиться, має освітлення. Гуральня блищала рядом освітлених вікон (Коцюб., II, 1955, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 755.