ОСАТАНІ́ЛО, розм. Присл. до осатані́лий 2. — Не вчи мене, скажу тобі! — крикнув він осатаніло... — Не вчи! (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 117); Фашисти осатаніло.. рвались на схід, сподіваючись блискавично виграти війну (Цюпа, Назустріч.., 1958, 186); Тимко.. заливається від сміху, дивлячись, як Марко осатаніло вистрибує на одній нозі і розмахує брилем (Тют., Вир, 1964, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 753.