ОСАТАНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм., рідко. До краю розізлити, роздратувати, розлютити. Махнула [Фурія] швидко до Троянців, Щоб сих Латинських постоянців По-своєму осатанить (Котл., І, 1952, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 753.