ОСАМО́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Осамотілий. Я чулася дуже осамоченою, бо не мала ні з ким про "писання" говорити, про те, що мене займало (Коб., III, 1956, 560).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 753.