ОРЧИКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до о́рчик.

2. Підпряжений на орчику (про коня).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 751.