ОРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ороси́ти. Луг, орошений дощем, сяє-миготить огнем… (У. Кравч., Вибр., 1958, 156); Шевченка згадує казах, Їдучи в орошених степах (Рильський, III, 1961, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 750.