ОРОМАНТИЗО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оромантизува́ти. І раптом людина, яка ще вчора була для неї [Любки] героєм, по-своєму осмисленим і оромантизованим, сьогодні названа "сонею" і вже, може, помре з цим образливим прізвиськом (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 749.