О́РЛІЙ, я, є, нар.-поет. Те саме, що орли́ний. Прозрів єси В попелі глибоко Огонь добрий смілим серцем, Смілим орлім оком! І засвітив, любомудре, Світоч правди, волі… (Шевч., І, 1963, 261); — Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, й рани. Обновиться яко орля юность [юність] моя. На коня, на коня! Нічого гаятись! (П. Куліш, Вибр., 1969, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 747.