ОРЕНДА́ТОР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що оренда́р. [Йосько:] Ні батька свого, ні матері я не пам’ятаю. Жив я в Смерекові в орендатора Мошки (Вас., III, 1960, 298); — Орендатори кримських соляних озер подали губернаторові скаргу на нас (Гончар, Таврія, 1952, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 743.