ОРАТО́РІЯ¹, ї, ж. Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання. Час, коли ми живемо, позначений великими героїчними ділами, і не випадково композитор, прагнучи відобразити їх у своїй творчості, обирає форму ораторії і кантати (Мист., 2, 1966, 21).

ОРАТО́РІЯ², ї, ж. Приміщення у католицькому храмі для моління.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 738.