ОПІ́ВДНЯ, присл., рідко. Те саме, що опі́вдні 1. Одного ранку прокинулись ми, — нема Катрі.. Нема Катрі і опівдня; вечір, ніч — не вертається (Вовчок, І, 1955, 231); Вдень, поки сонце гріє, то дуже тепло, я от учора без пальто [пальта] гуляла опівдня (Л. Укр., V, 1956, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 711.