ОПРОШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Ходити навпростець. Хто опрошкує, той дома не ночує (Номис, 1864, № 11406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 731.