ОПРЕДМЕ́ТНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПРЕДМЕ́ТНИТИ, ню, ниш, док., перех., книжн. Надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах. Поет [В. Коротич] досить ощадливий — він дає один-два мазки, але вони так опредметнюють вірш, так його документалізують, що більше віриш усьому сказаному в ньому (Вітч., 2, 1966, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 728.