ОПЛІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПЛЕСТИ́СЯ, ету́ся, ете́шся; мин. ч. оплі́вся, оплела́ся, оплело́ся; док. Те саме, що обпліта́тися. Кінь, розігнавшись в бігу, наносив Марусю прямо на високу стать опришка.. Обвивала шию Марусяка руками, мов дві змії опліталися (Хотк., II, 1966, 138); Дерев’яний ганок ось; по щаблях аж геть над вікна винограддя оплелось (Фр., XI, 1952, 181); * Образно. — Так і живем, з роду в рід отут на белебені над Гнилим морем. Вітром оплітаємось, небом укриваємось… (Гончар, II, 1959, 408).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 715.