ОНЕМОЩІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал.

1. Стати безсилим, знемогти. [Харитина:] Тяжко мені.. Здається, й кістки болять, онемощіла зовсім… (К.-Карий, І, 1960, 250).

2. Збідніти. Був багатий сильно Шкварій, а тепер онемощів (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 697.