ОМА́Н, у, ч. (Іпиlа Неlепіит L.). Багаторічна трав’яна рослина родини складноцвітих з цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Кобр., Вибр., 1954, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 691.