ОЛЕ́НКА, и, ж. (Ерісотеtіs hіrtа). Жук чорного або зеленувато-бронзового кольору, вкритий зверху довгими білуватими волосками; пошкоджує квітки та молоде листя плодових дерев. Бутони і квітки пошкоджують яблуневий квіткоїд, оленка і хрущі (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 346); На квітках будяка можна найчастіше знайти оленку, коли вона сидить нерухомо (Коп., Як вони.., 1948, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 687.