ОКІ́СТЯ, я, с. Сполучнотканинна оболонка, що покриває зовнішню поверхню кісток у хребетних тварин і людини. Поверхня кісток вкрита тонкою оболонкою — окістям (Анат. і фізіол. люд., 1957, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 664.