ОКІЛЬЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окільцюва́ти. Між ученими всіх країн існує домовленість, що кожне знайдене кільце має бути повернуте в країну, де була окільцьована пташка (Веч. Київ, 26.III 1958, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 663.