ОКУПО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окупува́ти. Саме у Варшаву, окуповану гітлерівською армією, фашистська преса кинула найспритніших газетярів (Ле, Клен. лист, 1960, 212); На окупованій ворогом Чернігівщині організував [Ю. Збанацький] партизанське з’єднання, став Героєм Радянського Союзу (Ю. Янов., V, 1959, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 686.