ОКУНИ́СЬКО, а, ч. Збільш. до о́кунь. Тримав [Микола] його обіруч, хлопців кликав: — Ге-гей, хлопці! Гляньте-но, якого я окуниська витяг (Збан., Курил. о-ви, 1963, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 686.