Про УКРЛІТ.ORG

окунець

ОКУНЕ́ЦЬ, нця, ч. Зменш.-пестл. до о́кунь. — Розлучила [сестра] мене з тобою, Як рибу з водою; Як рибочку з окунцями, Як молоду з молодцями (Чуб., V, 1874, 218); Смагляве личко сяяло від щастя, Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (Рильський, II, 1960, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 686.

вгору