ОКУЛІРУВА́ЛЬНИК, а, ч., сад. Той, хто окулірує. Щоб успішно провести [окулірування підщеп].., необхідно завчасно складати план роботи, підготовити окулірувальників (Сад. і ягідн., 1957, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 684.