ОКТА́ВНИЙ, а, е. Стос. до октави (у 1-3 знач.). У розширеному інструментальному вступі він [М. Лисенко] проводить усю мелодію пісні ["Віють вітри"]. Виклад мелодії — повнозвучний, октавний (Укр. клас. опера, 1957, 195); Бойове життя в поході степовім обвітрило його, погрубшали йому ніжні риси обличчя юнака, а в голосі ще більш запанували октавні змужнілі тони (Ле, Хмельницький, І, 1957, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 684.