ОКСАМИ́ТКА, и, ж.

1. Стрічка з оксамиту. Бачила [Марта] лише темне, лагідно лискуче густе волосся, уложене обережно в грубий вузол, і два рази оксамиткою обвиту голову (Коб., І, 1956, 512).

2. Шматок оксамиту. Він бере червону оксамитку — штиблетам навести останній блиск (Сос., І, 1957, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 683.