ОКРІ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до окрі́пнути. Галя рада, .. бігає за хлоп’ятами, як та качечка перевалюється на своїх, ще не окріплих ніжках (Мирний, IV, 1955, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 680.