ОКРУ́ЖНИЙ, а, е.

1. Прикм. до окру́га 1. — І Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (Котл., І, 1952, 155); Прославить [журналіст трудівників] на всі на окружнії села, Щоб стали відомі у кожнім дому (С. Ол., Вибр., 1959, 82).

2. Який має форму круга. Посередині замкового дворища стояла досить простора, з трьома банями і окружним піддашшям церква (Стар., Облога.., 1961, 5).

ОКРУЖНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до о́круг. Приїхали [Славко і Краньцовська ] в місто X. Це — повітове місто, осідок староства й окружного суду (Март., Тв.,

1954, 258). Крайові, обласні.., окружні, районні, міські, сільські.. Ради депутатів трудящих обираються відповідно трудящими краю, області.., округу, району, міста, села на строк два роки (Конст. СРСР, 1963, 23); Окружна виборча комісія.

2. Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу. Окружна магістраль матиме велике значення для кращого зв’язку між окремими районами міста (Веч. Київ, 12.VІІ 1957, 1).

3. у знач. ім. окружни́й, но́го, ч., дорев. Чиновник повітової адміністрації. Не вигадали поради [Мотрі й Оришці] й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Мирний, І, 1949 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 682.